Клінічне обстеження: в цілому нормально. Деякі пацієнти можуть відчувати надлобкову болючість, а у пацієнтів жіночої статі при пальпації передньої стінки піхви відчувається хворобливість в області сечового міхура.
Лабораторне обстеження: аналіз сечі в основному нормальний, але можлива гематурія. Посів сечі зазвичай негативний на бактерії. Функціональні тести нирок є ненормальними лише тоді, коли фіброз сечового міхура призводить до міхурово-сечовідного рефлюксу або обструкції.
Рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія в цілому нормальна. У випадках рефлюксу на рентгенограмі може бути видно гідронефроз і зниження ємності сечового міхура. При цистографії спостерігається зменшення ємності сечового міхура та іноді міхурово-сечовідний рефлюкс.
Цистоскопія: це важливий метод діагностики інтерстиціального циститу. У деяких хворих ємність сечового міхура може зменшуватися до 50-60 мл. Через зменшення ємності сечового міхура пацієнти відчувають значний дискомфорт і потребують розтягнення сечового міхура рідиною під анестезією. На куполі сечового міхура можуть спостерігатися невеликі плямисті екхімози та кровотеча; також можуть спостерігатися рубці, тріщини або виділення. Наявність виразок Ханнера допомагає поставити діагноз, але більшість пацієнтів не мають виразок. У нелікованих випадках слизова оболонка сечового міхура може виглядати нормальною або мати лише хронічні запальні зміни, іноді з невеликими кровоточивими точками на верхівці. Постійне перерозтягнення сечового міхура може призвести до розриву слизової оболонки та кровотечі, виявляючи підслизові судинні цибулини, часто нерівномірно розподілені по всьому сечовому міхуру. Одночасно слід провести біопсію.
Уродинамічне дослідження: Уродинамічне дослідження може виявити малу ємність сечового міхура та погану придатність, але без нестримних скорочень. Це обстеження допомагає диференціювати інтерстиціальний цистит від нестабільного або нейрогенного сечового міхура.
